Цей вірш я присвячую Ганні Лисиці. Незнаю
як він з нею пов’язаний, просто пообіцяв, а тепер не маю іншого вибору. Вибач, я ж не можу написати гарного вірша, бо
не живу на Троєщині. Ще раз вибач.
«Слушай малая, и что не поняла пойми»:
Коли кінчаються сігі…
Я плачу,
І серце стискається в грудях.
Коли кінчаються сігі…
Я бачу,
Нема вже відради в людях.
Коли кінчаються сігі…
Безвихідь,
Закриті всі магазини.
Коли кінчаються сігі…
Зима.
Від цього немає вакцини.
Коли кінчаються сігі…
Уявляю,
Що це лише сон.
Комментариев нет:
Отправить комментарий